Іван Бугайчук був дуже гордим, заздрісним та хвалькуватим чоловіком. Не дай Бог, щоб хтось у селі мав чогось більше, або щось ліпше від нього! Іван згинав дідька вчетверо і добував собі ще більше чи краще, з-під землі, але добував-таки. А той, хто ще ...

Тільки починало світати, коли Андрій Балайдун вирушив з косою на плечах до Кри-вого Лазу косити конюшину. Бо скільки вко-сиш до обіду, не вкосиш від обіду до вечора, – це знали всі косарі, а такого косаря, як Андрій Балайдун, не було на все село! Сімдесят...

Старій Бур’янисі близилася сотня років, а вона нічого собі, – нівроку! Хоч вже понад двадцять років стара щодня чекала зустрічі зі «смертечкою-сестричкою», але та чомусь або не квапилась до зустрічі, або зовсім забула про стару Бур’яниху, в якої уже давно...

(Напіввигадане)

Цілих два тижні Павло Цебрик з Петром Коритом ходили переконувати стару Гафічку записатися до «товаришії*», та пусто дурно: «Приходьте завтра, паночки дорогі!», «ще подумаю...», «та куда мені старій?..». І так від сьогодні до завтра – п...

Текст видалено автором твору...

«Та казала мені мати:
– Синку, не жениса, –
Пий горівку, люби дівку,
Нічим не журиса!»

(З народної пісні.)

Вже три дні минуло, як Олекса Пикуряк зліг і більше не міг підвестись з ліжка. Хоча і не старий – «Бо шістдесятка – то не кінець життя! Ось...

(Напіввигадане)

В житті, як на довгій ниві, – всяке буває, а він ні сіло, ні впало: «Чому били жону, Дюрію?». Та чому бив? Хотів відповісти, та хіба було часу? Лусь зліва, трось справа – і вже на підлозі. Грім небесний би го спалив з міліцістом! Ще пос...

     Дар’я стояла перед вікном і виглядала свого гостя. Вона дивилася на те, як густий сніг повільно вкривав землю та асфальт, милувалася ним у тьмяному світлі вечірніх ліхтарів. Надворі було гарно –– передноворічний вечір повністю себе виправдовував.
Вж...

(Напівигадане)

Грицько Плитка та Федько Кицька були такими добрими друзями, що й не говоріть!
Один без іншого до корчмини не зайде, чарочку не вип’є, ціґаретлик1 не скурить, а щоб піти в бутин, чи на ярмарок, й мови не може бути. Не дай, Боже, такого!...

(Гумореска)

– Бо’родице Діво Мати, Чиста-Пречиста Непорочна Маріє! – молився на колінах, з руками простягнутими до ікони, вуйко Феріщак. – Наведи стару на добрий розум та мудрі поступки, най покладе на стул, аж не літерку, то хоть пулітерку. Закориласа...