Пітьма, хоч пальці в очі встромляй. Ще ні когути не кукурікали, а вуйко Феріщак вже оббивав свої босі пальці об «штрикові шліфери», змагаючи на сигітську торговицю сметану продавати.
– Марішка юй тота Біксадська з сметанов, бо як би не знав напам’ять д...
Вуйко Феріщак був мало обізнаний з церковними обрядами.
Одного разу, трохи підхмелений, пішов до церкви в ніч під Восресіння Господнє. Панотець, що якраз обходив з процесією округ церкви, зупинявся біля дверей і стукаючи хрестом у них, як то вимагає ...
Вуйко Фіріщак мав собаку-вівчарку, яку назвав Урсулом. Собака справді була гарна, але така люта, що рвала.
Багато вівчарів з села намаглися купити в нього собаку, та вуйко ні слухати не хотів.
– Тото муй найдобрий цімбор! За мене горло хоть-кому пер...
А на нашій вулиці гості! Приїхало повнісінько бульдозерів і збираються знести хату Васька Легкохусти. А він вчепився в дверну ручку і галасує не своїм духом.
-Ой-йой! Та шо ж ви, нелюди, робите! У мене ж дітей четверо! Йой!
Та це ж страх, щоб чоловіка з...
А на нашій вулиці учора сталася пригода.
Ішли по дорозі два брати Михайло і Петро. Ідуть і сперечаються. Михайло говорить, що джмелі не кусаються, а Петро своєї править – кусаються! Он – каже – я вчора йшов по цукерки в магазин, а той клятий джмеляка як ...
Одного разу вуйко Феріщак пішов на похорон свого знакомого в село Бистрий. А вуйко завжди, де б не знаходився, любив пхатися наперед, щоб все бачити, та все чути. За допомогою ліктів пропхався до труни небіжчика поміж родиною, яка плакала й голосила.
Ф...
Дуже подобалося вуйкові Феріщаку хвалитися перед людьми, молодшими від нього.
Так одного разу, їдучи у поїзді до Сігету, він побачив крізь вікно велику купу шліферів, складену вздовж залізної дороги.
– Мой, люди добрі! – загорлав Феріщак на весь вагон...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 413; 
рецензій - 1.
