Баба з дідом у постелі
Згадують колишнє...
Як ходили‚ як зітхали‚
Як буяли вишні...

– Пам’ятаєш‚– каже баба‚
– Як на вечорницях
Ти любив мене погладить
Нишком по сідницях!

А тепер і не погладиш‚
І не приголубиш.
Може ти, мій буркотуне‚
Вже ...

Кум прийшов провідать кума
До лікарні. В яму
Той потрапив на машині‚
Коли їхав з храму.

От заходить. Кум у комі:
На обличчі маска;
Весь обмотаний дротами,
Мов холодна праска.

Враз приходить кум до тями,
Ось розплющив око...
Кум до нього: – Я...

Раз я швендяв недалік
Від кумової хати,
Та й зайшов. Сиділи довго,
Почало смеркати.

Умикає кум торшера,
В чарочках сивуха…
Раптом: блись! − і гасне світло,
Хоч неси до вуха.

− Сто чортиськів! − я до кума. −
Не знайти ж...

− Як діла твої, сусіде?
Щось мовчиш − ні рипу.
− Та-а… дружина захворіла −
Підхопила грипу.

− То минеться − грілку в ноги
Їй клади з водою.
Вірю: впораєшся скоро
Ти з цію бідою.

− Ох, біда сама не ходи...

Мирон Гусар та Павло Мочарник у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. І так, куме вправо, куме вліво, жили собі в мирі та злагоді.
Та біда не ходить по дубах, а по людях, кажуть старі. Знайшлася і поміж ними ворожнеча, та все через те кляте кіро...

До міліції вбігає
Чоловік, упрів, аж змок:
− Я здаюсь! − Мене скоріше
Запроторте під замок!

− Де та що, − черговий строго, −
Ви накоїли? − Пропав:
Я свою дружину вдарив!..
− Що, і вбили? − Боже збав...

Десь колись, за океаном,
В морі, чи в затоці,
Довго бовталась на хвилях
База науковців.

Журно все й одноманітно:
Проби, вахти, сварки…
Від нудьги команду стало
Навертать до чарки.

Капітан голосить збори:
− В нас робочі будні!
Маю намі...

Подружня пара в магазині:
То те впаковують, то се.
Вона: − Іще тії ковбаски,
Що з песиком… Ага. Усе…

Аж очі лупить благовірний:
− На дідька ця в меню поправка?
То ж для тварин, а в нас немає!
Дружина втомлено: − Не гавкай!
...

Сховав мобільника в кишеню,
Зайшов із ним до санвузла,
Домашній номер свій натиснув −
Дружина слухавку взяла.

− Марґо, я так тебе жадаю!..
Одразу кнопочку й туди:
− Здається, хтось дзвонив, кохана?
− То… подружка була… Си...

Під’їздить до перехрестя
Надпотужний КрАЗ.
– Ану глянь, – водій говорить
Пасажиру, – в нас
Там нема завади справа?
Той: – Немає, їдь.
Коли: Трах!..  Торох!.. Навколо
Шум і гам стоїть…
– Боже мій! – Водій аж стогне. −
Ти ж казав:  – гони!
...