Чи світ здурів, чи дурнів більш? Чи ми такі тепер?
Іван пригоду вдома мав. Заледве сам не стерп.
Зустрів Петра, питав його про діток і сім’ю.
Згадав і те, що з ним було. Історію свою.
- Іду з роботи, - каже він – не дуже то й спішу.
Аж тут сусіда д...

Чехи дуже люблять собак. Звісно, і котів, але собака для чеха - це святе. Незалежно, якої породи пес, бо в Чехії можна напіткати всі: від найменшої чівави до найбільшого вовкодава. В Чехії немає оселі, де б не мешкав хоча б один якийсь доместикований наща...

Внуки два прийшли додому, шмиг у хату боком.
Перший має ніс побитий. Той – синяк під оком.
Дід мовчав, ходив годину. Врешті кличе строго:
- Сповідайтесь, вражі душі! Що воно й до чого!
Хлопці враз додолу очі. Щось плетуть про бійку.
Місяць двоє не по...

На новій роботі якось тип  один попався.
Всі чомусь на нього кажуть дивно. Бабник Вася.
Хлоп як хлоп. Не з тих вар’ятів, що брехать охочі.
Кажуть, ніби на жінок він всі спускає гроші.
Сам дрібний. Такий , як віник. Лиш го в руки взяти.
З тих, кого ...

Сміється хитрий кіт з коня:
- Гаруєш тяжко. Де ж платня?
Коли вже станеш ти мудріш?
Щоб день у день тягнуть за гріш!
В житті є істина одна:
Робота любить дурнів, знай!
Хто гідно платить, тих катма.
Працюй багато й задарма.
Роботи повно є в сел...

Вчить ворона курку стала:  Хочеш жити ліпше?
Треба думать головою. Все робить мудріше!
Квокчеш, бігаєш, нервуєш. Щось шукаєш вічно.
Треба жити так, як інші. Вільно, легко, ситно.
Ваш господар має дбати. Все ж йому видніше.
Вам курник новий потрібен...

Добре й ситно попоївши, ліг собі Микола.
Каже жінці: - Мудра, певно, самка богомола.
Та сама собі шукає доброго партнера.
Щось не так, то взяла -  з’їла свого кавалера.
Дикий світ. Ну що казати. Дурнів бачиш скільки!
Чоловік в сто раз мудріший має ...

Внук малий прийшов у гості. Діду дав задачу.
Враз вчепився він з питанням: розкажіть про дачу.
Дідо мислив, що й до чого. Каже для початку:
-  Дача – схоже щось на грядки і маленьку хатку.
Там рости картопля стане, кріп, малина, диня.
Стане з саджа...

СУСІДСЬКА ДАЧА У ДОЕЛЕКТРОННУ ДОБУ
Пам’ятаю одну невтішно-потішну дачну оповідь, на одному з форумів, про двох хлопчаків з сусідньої дачної ділянки. Потіха там була, власне, крізь сльози, проте…

Було це у ті, давні й прості, часи, коли за слово “гадже...

Під Новий рік десь зник
Мій вірш "Грудневий лик",
Пла́кала.

Аукала: "У-а!",
Ногами тупала,
Пла́кала.

Кричала тихо я:
"Нє-тлєн-ка" де моя?
Пла́кала.

Як олів'є смачне
"Глюко́" ковтнуло все,
Пла́кало.

"Абмін" все ...