Ми у мами дві розумниці. Помічниці золоті. Так мама каже. Самі ж бо себе не похвалимо! Я – Ніна, і сестра моя старша, Олька. Поки мама торгує в магазині, то ми всю-всю хатню роботу переробимо. А як же! Правда, є й таке, що ні я, ні тим паче Олька робить н...

Замість епіграфу:
«Чи обмежені можливості сучасної медицини?
Так… Не вистачить хворих».
Сидить баба Катря на стільчику під хатою та на сонечку гріється. Квасолю лущить. З одною рядюгою вже вправилась, ще ж друга є. На горищі. Тижнів зо три тому розсте...

Вмиваю чаєм руки,
Вдягаю тільки синє.
Сумую від розлуки
Без свіжих апельсинів.
Не курю гладіолуси,
Не солю я часник.
Не люблю гладь і соуси,
І сонях кудись зник.
Не зовсім одинока,
І не така, як всі.
Я маю лиш два ока,
І ті якісь косі.
...

Як це? – Мене і не знати
за голосом, образом, словом?
Мене мають вивчати
в загальоноосвітніх школах.
У класах висять портрети:
Я, Шева, Франко, Українка.
Я в літературних газетах
принаймні на двох сторінках.
Цитують творіння митці
Спілок письмен...

Ех, і золоті тепер часи настали для нашого брата-учня! Особливо в кінці серпня, коли в повітрі незримо починає витати шкільний дух. Ще надворі літечко, і можна з легкістю переплутати ранок з полуднем, одідравшись від липкої подушки десь так о дванадцятій....

Здоровенькі були, мої любі. Я дуже рада прийти вам на допомогу. За історію моєї  недовгої практики я допомогла багатьом. Працюю 3000 років. Пишу «недовгої», тому що моя покійна бабка розпочала свою діяльність незадовго після закінчення потопу. Загинула во...

Одна модна, друга –  не дуже (у фуфайці).
- Ой, кумасю, сто літ вас не бачила! (починає модниця)
- То це ви? Єйбо – присєйбо не впізнала б, чого це ви розодєлися зовсім не по-нашому? Як те опудало!
- То ваша, кума, балачка від вашої дрімучої необразов...

За цю хвилину мені стало десять раз спекотно і сім раз холодно. До кінця робочого дня була ще година і мені нічого не залишалося, як ритмічно погойдуватись на кріслі розглядаючи сріблясті блискітки на моїх гелевих нігтях з акваріумним дефектом.
Крісло не...

В одного доброго газди
Жив-був електровіник,
Подвір’я ґаздівське завжди
Він підмітав уміло.

Та метучи дня одного
На слимака наткнувся
Не змівши зразу ледь його
Зі злості чортихнувся.

– Чому це тут розлігся ти?
Питає віник строго.
– Я маю все...

  ...