( 5  частина )

- Інго, а що в нас знову харчів повний холодильник?  Півень навіть є!
- Моя мама може приїздила ?
- Та ні Олесю, то Сашко твій вчора був.
- Інго! Що це за фокуси? Чого б це Сашко мені півня  і бараболю доставляв?
- Ну оце бачиш які...

       ( ЧАСТИНА 4 )

Чоловік був зодягнений дуже гарно.
- Як облизаний,- прокоментувала б моя мамуся, спало на думку Олесі.
Гарно не в тому сенсі, що як папуга. Навпаки, якась велич і простота поєднювалась в ньому. Не молодий, напевне років 45, в...

          ( частина 3)

- Сердита я на тебе Лесько! Весь кайф ти мені обламала!
- Ну, що ти носом тим весь час крутиш! Той не такий, і цей не підходить!- бурчала Інга.
- Та не подобаються мені такі!
- Які такі?- перепитала подруга.
- Такі! Той ...

                 ( 2 частина)

- Лесько, ми ж домовлялись, що лахи свої ти вдома залишиш!- ще здалеку коментувала Інга.
- Та це не лахи!
- А що ж тоді?
- Та всяке: картопля, закрутка різна, півень!
- Надіюсь не живий?!- зареготала Інга.
- Бо в ме...

                     ( частина 1)

- Це ти, Лесько?!
-О,  то тут всі наші дівчулі!!!
- Як ся маєте, дівоньки?!
- Чи не остогид  ще вам сільський гламур?
- Чи не хочеться до столиці?-захіхікала Інка.
- А це ти Інко? Тебе й не впізнати! Яка пані ...

9.

Нове м´яке приземлення. І декілька кроків до чергової ватри. Четвертої. Не даючи мені й видихнути, мій дивовижний провідник вже готує мене до нового стрибка: наші пальці тісно переплетені і тому кожен будь-який непримітний порух його руки перел...

(продовження)

8.

Я змушена зробити свій перший крок. Крок через страх. Бо попереду - велетенські вогнища і жахливе незвідане.

За першим кроком слідує другий, третій - і все швидше-швидше.. Коридор примарних чорних лодій з химерними погруддями дра...

Холодний, пронизливий вітер зриває з дерев останні листки, вириває парасолі з рук перехожих і завиває щось сумне в коминах і шахтах вентиляції багатоповерхівок. Дрібні каплі дощу, потрапляючи на обличчя, обпікають холодом, і ще більше псують настрій висок...

(продовження)

6.

Я прокинулася від холоду та якогось пронизливого ячання. Моя голова тріщала.
- Ох-хо-хо! - застогнала я, відлипаючи свою важку макітру від плеча чоловіка, а в очах аж заіскрилося від болю у скронях. - Ой, а що ми тут робимо? Що за ...

Коли на вулиці вимкнули ліхтарі, що так ревно усеньку ніч оберігали спокій сонного села, вона полегшено зітхнула. Нарешті тепер нічого не змушує її вдавати , що міцно спить. З отим вдаванням відлежує свої боки, а потім крекче, немов стара бабуся, котрій Б...