....вона вже не пам'ятала напевно, коли й чому так трапилося. Зі спогадів про минуле – лише тліючі багаття, іржання далеких коней, дим, брязкальця, вогкий запах ранкового – осіннього - лугу... чомусь завжди найкраще запам'ятовувала звуки і запахи - саме ...
Бути у статусі вигнанців давно вже не доводилося. Звикаєш до нього, входиш-обношуєш, як нові мешти чи пальто - дивуєшся... Іноді помагає аутотреніг. Повторюєш без кінця - це приснилося, це ти надивилася солодких казок в телевізорі, все придумала. Тоді чем...
Я не письменник,
а лише дизайнер слова.
Твір — це ніщо інше,
як вміло зібраний пазл.
Не сумуй, бо ти сумом своїм не поможеш. І не плач. Уже сльози набридли твої. Живи. Живи, поки є сили, поки ти ще хочеш жити. Життя не тільки до тебе жорстоке, прост...
Кімната. Зручне ліжко. Улюблена іграшка і фільм, який переглядала безліч разів. Я і думки, які належать лише мені. Мрії і, сподіваюся, світле майбутнє. Так було не завжди. Одного дня я покінчила життя самогубством, але знайшла в собі сили і воскресла.
У ...
Знову все по колу? Невже знову? А так не хочеться...
Шалено кудись біжу, поспішаю...
Будинки проходять повз, минаю дерева, людей, магазини...
Сонце..., воно все не заходить...
Нестримно б`ється серце, дихання спокійне, очі... блукають. Такі сірі і т...
Ось уже черговий раз Уляна плакала через те, що Рома їй не розуміє. Він все забороняє, не пускає на вечірки, в кафе, на зустрічі з друзями.
- Ромо я б хотіла сьогодні піти на вечірку до Ольги, адже в неї завтра весілля а я дружка.
- Улянко, чому ти мені...
– Мені 35 років і я люблю ці вікна, бо надто багато пережила… Я починала з найменшого, в кожен куточок цієї хати вкладено багато, в кожну деталь віддавалась частина душі. Виходила заміж незайманою, він для мене перший і останній, я для нього стала першою...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 856; 
рецензій - 6.
