Текст видалено автором твору...

-Тобто? – не міг доперти я.
-Зап’ястки Карманіча.
-А що з його зап’ястками не так?
-На них сліди від мотузки – пояснив Драго.
-Катування –  припустив я .
Драго подивився на мене поглядом втраченої надії:
-Ти де вчився ,Захо?
-У Далмарському коледж...

                                                           Розділ II
                                          Відрядження до Жовтіпошті
У старенькому фольцвагені їхав я та мій старший напарник – інспектор Драго Маріч.    Інспектор сидів за кермом чорн...

Хай читача не дивує відсутність згадок про далмарські історичні постаті у цей відтинок часу – місцева шляхта цілковито потурчилася (“скурвилася”), а народ, як завжди й усюди, мріяв про таємничого визволителя (це простіше, погодьтеся, аніж робити щось само...

На цьому закінчується напівміфічне буття Далмарії і починається, власне, її історія. А історію, як відомо, роблять історики (тоді – літописці), яких далмари не розуміли і вважали за “надто вумнічкі” (за тодішньою вимовою). Ображені літописці зазвичай мігр...

Княжий престол посів герой повстання Йєрко Божич (1050-1052), який відразу надав особливі преференції неаполітанським купцям (зменшення податку, позачергове отримання товару тощо), що й допомогли здобути йому владу в державі. Звичайно, таке становище не м...

Язичники намагались чинити опір новій релігії. Та чи могли вони зупинити натиск безжальної державної машини? Ні. Тому єдиним правильним виходом із новопосталої ситуації було безаппеляційне підкорення та прийняття релігійної реформи. До того ж, далися взна...

                                                         Розділ 1.
В якому розповідається про історію неймовірної краси країну на  Балканському  півострові.
Хотів би відрекомендуватись.З дня мого народження моя мати почати називати мене  Захо, від ба...

По дорозі на місце вбивства інспектор Н вирішив почитати свіжу газету «Наше слово» - найпопулярнішу серед українських літер. Взагалі газета була напрочуд жовтою, і розумному дорослому адекватному чоловіку просто не личило читати цю писанину. Але

«Тремтить листя від подиху вітру.» -  так здивовано подумала собі мала!
Оглянувшись в гору, вона побачила сонце, яке сяяло від хорошого настрою.
«Мені так добре, мені так чудово, коли я бачу всюди твоє обличчя!».
«Я знаю, ти далеко, ти зараз мене не чу...