Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

УРИВОК ІЗ НЕОПУБЛІКОВАНОГО РОМАНУ “ІДЕАЛЬНА ЖІНКА”

Нишпорка міг бути задоволений сьогоднішнім днем. Ні, він не вийшов на слід убивці й навіть не уявляв, хто би це міг бути. Та й інтуїція йому підказувала, що до цього ще дуже довго. Саме так: не просто ...

Борис Крамер

Чужа канва
Роман
(Продовження-7)
30
І знову готель-мотель, ті самі гості у ту саму хату. Хіба що з причепом – Леонідом Лозовим, сільським головою Великих Ходаків. У кайданках. Михайло Чорний кинув його на диванчик, як лантух з картопле...

Борис Крамер

Чужа канва
Роман
(Продовження-6)
27
Ми дружно попхалися, штовхаючись, до дверей, аби назавжди покинути цей проклятий придорожній готель.
- Агов, самаритяни!.. – несподівано, як Мартин з печі, гукнув нам у спини Артем Нагорняк. – Куди ...

Борис Крамер

Чужа канва
Роман
(Продовження-5)
23
Якщо думаєте, що ми далеко їхали шукати готель – в Грушку чи Умань, то дуже помиляєтесь. Не багато сіл мають свій готель, а Великі Ходаки мають. За околицею, за цвинтарем, на відстані п’ятсот метрів ...

Борис Крамер

Чужа канва
Роман
(Продовження-4)
Дороги у Ходаках – це біда. І то легенько сказано. Скільки пам’ятаю, - іржава багнюка, болото, грузька драговина, баюри і калюжі, трясовина. Навесні і восени без чобіт із хати не вийдеш. Посеред вулиць –...

Борис Крамер

Чужа канва
Роман
(Продовження-3)
17
Кирило Той сидів на Горлику. З цього боку туди треба їхати по дамбі через Котлован, через Кацанівку, біля Домотдиха (отак одним словом, бо у Ходаках ніхто не скаже Будинок відпочинку, хоч язика відрі...

Борис Крамер

Чужа канва
Роман
(Продовження-2)

14
У буфет зайшли, грюкнувши дверима, два чоловіки. Один, плечистий, чорнявий, під вусом, став в одвірках, наче ми могли котячою зграйкою, впійманою на збитках, дати дмухала надвір. Менший, у синій те...

Борис Крамер

Чужа канва
Роман
(Продовження)

9
Зі Львова Галина Ординцева, не завертаючи додому, помчала до Києва, подала документи в радіотехнічне училище. Краще б вона зазирнула в Ходаки. Бо так виглядало, що не хотіла нас бачити. Ніби чимось за...