Темно у плавнях, моторошно –чи очерет шумить, чи вони женуться, чи риба плюскотить, чи нога з води витягується, і ніч хмарна, власних рук не бачиш.  Це ж як повезло, що отаман Кіт вирішив залишити більшовика на ранок, а вартовий дивився не в той бік.
А ...

          Роман заварював собі ранковий чай, потираючи заспані очі. Позіхнув. Глянув у вікно. На вулиці було зелено й сонячно, намічалася погідна літня днина. Парубок присів за стіл, відпив трохи «Ліптону», аж раптом підвівся й підійшов до підвіконня, пос...

гомоніли дощі – про різне про нас і них
вишивали канву вчорашнього божевілля
гомоніли дощі співали пісень сумних
наче гості підвипилі відьминого весілля
відбивались в калюжах промоклі наскрізь світи
там де нас не було – а відтак незрівнянно кращі
...

Уже шостий день рухалась гарнача, ховаючись по лісах і оминаючи людні дороги. Сеньйор Ледезма йшов понурий трохи попереду своєї кибитки, тримаючи повіддя. Його чорна борода давно вже не бачила леза, сорочка рясніла бурими плямами од крові кроликів. Четвер...

Вранці наступного дня мати прокинулася зі сходом сонця. Звично налила у мідний таз води, вмилася, одягла сорочку і накрохмалені до хрусту спідниці. Розплівши волосся, неквапом підійшла до дзеркала. Мати завжди пишалася своїм дзеркалом: височенне, вище зро...

Долорес прокинулася вже аж наступного ранку. То був ранок її весілля. Цілу ніч їй верзлося і манячилося щось жахітне. Чиїсь руки, жилаві і темні, штовхали її на цілу купу чоловічих трупів. Кругом плакали діти, а якась баба, закутана з ніг до голови в чорн...

Наступного дня в домі почалася метушня. Важку браму, завжди відчинену навстіж, тепер зачинили на скрипучий іржавий засов. Вікна завісили темними запиналами. Усі ходили мовчазні, а  якщо й говорили, то пошепки. Мати веліла служницям прив’язати до  капців ш...

Долорес тим часом сиділа в своїй горішній кімнаті на стільці, закинувши ногу на ногу, натягнувши високі батькові чоботи з шпорами. Вона вказувала невеличким горіховим патиком на підлогу, де валялися дві цвітасті шовкові сорочки і веліла братам вдягти їх. ...

Батькові сьогодні мали вручати орден Звитяги десь на площі перед мерією, і вдома була метушня. Мати кричала на служниць, посилала їх трусити скатерті і простирадла з найдальших закутків дому. Служниці вдихали порохняву, кашляли, бігали так голосно і чинил...

«Тільки не це! Спізнилася!» – задихана Карина не тямила себе од відчаю. Оточена безлюддям нічної залізничної станції, вдихала його холоднуватість. «Отакої! Ані живої душі!» – шкрябало дівчину. Кілька хвилин не сходила з місця.
Ліворуч – будівля вокзалу, ...