«Озирнись, якщо хочеш жити!» – ці слова зияли на дисплеї телефона чорними плямами. Мобільний вислизнув із рук Тіни й упав. Навіщо? Навіщо вона вплуталася в ту темну історію? Дівчина озирнулася…
Усе почалося цього вечора. Одного з таких, коли добре бути в...

– Ти диви, як гарно сонячне проміння ллється поміж дерев! – вигукнула Дана до свого чоловіка Ігоря, радісно сплеснула в долоні й ухопила фотоапарат. – Чудово, що ми поїхали сюди! Ліс дивовижний!
– Авжеж, – підтвердив чоловік.
Дружина всміхнулася.
– Мож...

Коли Петренко був поліцаєм
Ходив по селу, заглядав у хати,
Ми достеменно того не знаєм
Чого шукав там і мав би шукати.
А він розглядав усі малюнки
і нишпорив поруч старої ікони,
І пальцями зчитував давні чарунки,
Де чиясь душа відбивала поклони.
В...

Ой, не проси-не-благай,
земний чоловіче,
аби
та Жінка у чорному
тебе якось
(мимохіть-ненароком-чи-як)
піткала-стріла..
Бо таки стрілить -
пролетить,
наче кішка чорна,
її стріла -
перетне тебе поглядом,
перетне твою дорогу-долю..

Знай-бо,...

                                                                                                                    Стівену Кінгу з ювілеєм

- І жили вони довго і щасливо... Ні... І в кінці всі померли! А хай йому! - промовила Юля і поставила три крапки...

Текст відсутній за умовами видавництва. ...

По спині небесної ящірки фуркають авта.
«Вувж!»  
Високо: як голови не задирай, як навшпиньках не пнись і шиї не витягуй, як долонею-дашком від сліпучого сонця не закривайся – нічого не побачиш. Разом зі звуком іноді промигне відблиск у небі від чогось...

Якщо ми до дому
Принесемо втому
То хто ми
Чому нас лякає
Щось чого немає
Ти знаєш

Якими шляхами
Вертають ночами
Сни мами
Ми були багаті
Прогнали нас з хати
Не святі

Неначе відрами
Ллють бруди і драму
У храми
В яких ми молились
Мирн...

Душа, мов м'ясо, наросте на кістках
І емоції стешуть боки,
А у небо злітатиме чорний птах,
День сьогодні такий.
Ти писатимеш сотні білих листів,
Воскресатимеш сотню і раз,
Ти назавжди іти ніколи не хтів,
Та пішов, коли треба одраз...
Воскресатиме...

Люди як роботи: не змастиш не поїдеш.
Ненадійний, як людина.
Людина людині робот.
Людина тільки проміжна ланка еволюції, яка необхідна для досягнення справжньої мети світобудови: робота-бармена, який вміє наливати чарку коньяку та класти до неї скибочк...