Ти, далекий такий, незбагненно пекучий, як спеція,
гострих шпилів суцвіття - маленький такий Амстердам.
ми літали над небом, посипані сіллю і перцем
і щипало у носі, й хотілось проснутись не там...
Вітер грався продимленим мокрим, як осінь, волоссям,
... |