За поточними справами час минає дуже швидко. Ось вже і запізніла цьогорічна осінь, поки що недовготривалими похолоданнями, нагадувала людям про зиму: холодну, вітряну і слизьку. Директор зі свого кабінету спостерігав як за вікнами листопад підмітав вулицю...
Після проведеної процедури ревіталізації Президент на деякий час замкнувся в собі, він ніби вживався в своє оновлене єство. Вже минув місяць, але їх очна зустріч з Директором якось не складалася. Вони, за цей час, декілька разів перемовлялися по телефону...
– Його забрали з собою «ніндзі», – побачивши мене злякано промовила Азалія на моє привітання. Її очі були на мокрому місці.
Інга раніше мене примчалася до редакції і вже проникла сутністю того, що трапилося. Вони з Настею Воловик стояли біля вікна з з...
Цього разу Київ нас зустрічав смородом і задухою тліючих торфовищ у передмісті. Все навкруги: будинки, автомобілі, безкінечний людський потік ніби плавали в якомусь гігантському акваріумі наповн...
Все лихе ніколи не памятаєш. Так влаштовано, щоб ти забувала розчарування, і тільки знала, що вони завжди присутні недалеко. Якби не твої щоденники, в які трохи прикро заглядати, не змогла б згадати навіть своє життя. Яким воно було до цього свідомого час...
У відділку міліції було душно, тхнуло якимось специфічним запахом солдатської казарми. Туди-сюди снували заклопотані люди в погонах і цивільному одязі. Еманаційне відчуття людських страждань, яке випромінювали стіни буцегарні, здавалося гнітили не лише д...
Настя фурією влетіла до кабінету головного редактора. Азалія навіть очима не встигла моргнути від несподіванки і зараз розгублено дивилася на стрімко зачинені двері за спецкором газети.
– Настя? – відірвавши погляд від монітора комп’ютера, не приховуючи...
В залі засідань стояла мертвецька тиша. Директор прискіпливо вдивлявся в обличчя кожного з членів Наукової Ради Лабораторії, ніби шукаючи серед присутніх когось з небажаних наукових співробітників. Він з повагою ставився до членів Ради, але нікому з них щ...
Нарис статті про дивовижні справи у пологовому будинку, який Настя скинула редакції на флешку, Анатолій Борисович прочитав миттю і зараз сидів приголомшений фактажем надісланого матеріалу. Важко було повірити в ту глибину падіння лікарської етики, та й в...
Моє перше оповідання
День коли ми загинули
На дворі йшов жовтень 2038. Цієї холодної та дощливої пори людство нарешті було готове до повного самознищення. Через технологічне безробіття в розвинених країнах відбувалися масові заворушення, які влада намаг...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design