7 липня 1924 року,
Судак (Кримська АРСР)

Море було синім-синім. З лускою відлисків сонячного проміння, що всотувалося розмитим блакитним обрієм. Море було прозорим і теплим. Казковим. Навіть руїни Солдайї, які вросли у верхівки скель, тільки підкресл...

5 жовтня 2002 року,
Море Ясності (Місяць)  

Їм пощастило. Їм диявольськи пощастило декілька разів підряд. І тоді, коли знавісніла місячна рівнина виплеснулася назустріч модулю якимсь незрозумілим спалахом світла. І тоді, коли цей спалах зник в каламу...

10 грудня 1918 року,
Гременець (Полтавська губернія, Україна)

- Я вима... гик... вимагаю в панства, аби ми заспівали "Ще не вмерла Україна"! - закінчуючи неприємну розмову, дещо невпевнено й нечленороздільно вигукнув дядько Василь, піднімаючи гранчак...

5 жовтня 2002 року,
Море Ясності (Місяць)  

Обережно, дуже обережно, Руслана Барбікен розпочала опускати ногу з останньої сходинки алюмінієвого трапа. Тонкі, і на вигляд - дуже крихкі, трубки його конструкції геометрично правильно поблискували в пром...

Пам'яті двох письменників:
одного - з мого дитинства,
другого - з дитинства мого сина.

"Від свого читача я очікую мужності.
Мужності повірити у власну здатність самостійно мислити.
Читаючи книгу, він повинен зазирати у зноски та робити власні ...

Мер наказав стояти і Ванавара, за колись набутою, а потім – хронічно-застарілою військовою звичкою, миттєво застиг секунди на три. І лише потім ледь повернувся, зиркнувши через плече. Мера позаду не було. Замість нього біля входу до мерії переминався з но...

Знову й знову, декілька разів підряд, набирав Степан знайомий до останнього клацання в трубці номер. Стара Данута не відповідала. Рита мовчки спостерігала за ним розширеними у напівобличчя очима.
Степ скоса зиркнув на неї.
-Заснула, мабуть, - намагаючи...

-Ні, ну треба ж! - захихотів Геннадій, зручніше вмощуючись в старенькому кріслі, яке свого часу невідь звідки взялося на "виробничий" площі агентства. - Ось дають! Ти послухай, послухай, Степе!
Степан лише знизав плечима, намагаючись не звертати уваги на...

Обличчя Кирила бліде й безживне. На імпровізованій пов'язці, яку йому на голову наклала Алла, вже засохла бура кров. Раптом його очі різко розплющуються і скошуються в один бік. Потім у другий. А ще потім він обережно, дуже обережно, ворочає головою. Видн...

На дивані, у по-жіночому затишній квартирі, сидять Кирило й Алла. Жінка - в спортивному костюмі. До кімнати то вбігає, то вибігає з неї п'ятирічний Антошка, граючись новим великим іграшковим бластером, якого йому подарував Голубєв.
-Дядьку Крило, - крич...