Двоє чекали на когось. Якби хтось із тутешніх взрів їх разом, мабуть, здивувався би, але нікого поруч не було, та й не могло бути на цій дикій стежці. Їх попередили, що ось-ось з’явиться потрібний об’єкт. Говорити не хотілося, зрештою, про що ще можна баз...

  Мене, ніби щось тягло за ноги вниз. Я летів у ту страшну, закручену «чорну діру», як летить смітина в аеродинамічній трубі, як шматок бруду, коли його змивають в раковину.
А все сталось через мого друга, бортмеханіка Степана. Хто просив його так різко...

Знаєш, що найцікавіше?
- Що? – Світу навколо Нема!
Пригадуєш ту страшну кришу,
що видно було з вікна?
Тепер замість криші зорі.
Он, глянь, чи то не Волопас?
А-а-а, точно-точно, учора
стався якийсь колапс.
Чи ти пам’таєш майданчик,
на ‘кому грали...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

      В шибу розмірено стукотів дощ і тоненькими струмками затікав на підвіконня. Володьо Ковач чаклував над клавіатурою вже третій день підряд, не лягаючи спати навіть уночі. Він не розумів звідки брались сили. Розв’язок був уже десь близько. Усі: розрах...

Текст видалено автором твору...

Він гнав пероном. Скільки їх таких, поспішаючих, бачив вокзал? Пасажири, що запізнюються, летять до свого потяга, червоні, захекані, з напруженими обличчями, жбурляють валізи всередину вагона, з останніх сил судомно хапаються за вилискуючу металом ручку, ...

Вона ледве стримала крик, враз її наче обсипало колючим зимнющим снігом. Із таких, здавалось, добре знайомих очей на неї дивився... хтось, а радше щось невідоме, нетутешнє, жахливе.
- Хто ти? – видихнула, промовила одними губами, та він почув.
Вишкірив...

...Ночами я бачу їхні сни.
Зв’язок між нами настільки тісний і сильний, що іноді мені коштує значних зусиль залишатися собою. Важко не розчиниися в комусь - вони ж для мене, мов моря. Захопився, заплив задалеко - і щез...
...Я живу їхніми снами...
...Н...