Коли Куніцин ближче глянув на винесений Теміром предмет, то зробив висновок, що це радіоприймач. Пристрій на вигляд і справді чимось був схожий на радіоприймач маленького розміру. На той час йому доводилося бачити невеликі радіоприймачі, які з кожним...

                                                                                                  Могила

                                                                                       В степах, де гриміла козацькая сила,
                      ...

     Вже вкотре прокинувся професор на світанку, коли починало сіріти. Холод  пробирав до самих кісток. Ще сонний, він протираючи очі зібрав недоїдені рештки своєї трапези і поволі поплентався далі.
     У безцільній ході у перед минуло кілька годин. Со...

                                                                          "А цей храм єдиний буде стояти вічно.                
                                                                           Коли морок на землю впаде…»                       ...

     – У тебе в голові робиться те ж саме, що і в мене? – несміло запитав професор.
     – Мене також дивує мій стан. Як тільки випив тієї роси з листка було наче б не погано, і голод пропав. Але зараз мене страшно нудить, в очах літають круги, ще й кома...

     Куніцин тим часом задкуючи повільно відходив назад з поверхні, яка як желе трусилася під ногами. Кожен крок наражав на небезпеку провалитися і вже ніколи звідси не вибратися. Професор Глух мовчки дивився, як його покидає конвоїр і щосекунди все більш...

                                                                    «Лик сфінкса відкриють на Червоній планеті,
                                                                    Що багато біди народам несла.
                                         ...

                                                                                 Два страшних гриба піднімуться над              
                                                                                 містами, а всього таких грибів буде сім....

Аніслав Збаразький

Парк  Чорнобильського  періоду


                                                                В спекотний рік комети, як Сатурн і Марс
                                                                 На повну міць горітимуть,...

Він кликав, знову і знову…Але ніхто не відгукався. Тихо було у глибинах безодні і під яскравим сонцем, що так звабливо грає на мілині. Він кликав. А відповідало лише глухе відлуння від холодних скель та рухливих коралів. Від межі що поділяла воду та повіт...