Любі наші брати та сестри, дорога родино! Нелегко нам писати цього листа з поганими новинами. Та все ж, аби не бути зарахованих до пропалих без вісті на просторах Галактики та не бути викресленими з ваших заповітів повідомляємо, що ми живі-здорові,...

                                                                       Війна іллюзій
                                                                            Пролог
«15… 14…13…12…» - холодний жіночий голос відраховував останні секунди, що залишилис...

Безхмарне небо темним куполом висіло над вершиною, породжуючи неймовірну тишу. У вухах пищало, як після пострілу із дробовика, навіть скрип снігу  під альпійськими черевиками не міг розчинити ту безгомінь.
І якби не той низький гортанний звук: «О-о-о-м!...

Ранок 1-1
Ранок. На брунатному небі світить  маленький щербатий Анелес.
Величний Ецнос ще не зійшов та небо вже позеленіло.
Прохолодне повітря заклубочилось ароматними  випарами.
Атурто. Рідна, мила серцю, атурто.
Якби Ортеп був поетом  - він...

Він мовчав усю дорогу. Я почувалася трохи незручно, але це краще, ніж підтримувати розмову через силу. Просто сиділа позаду, спостерігаючи. Цікаво, скільки йому років? В старих книгах про персонажа говорять: літній, юний, під тридцять. Але в наш час усе ц...

1
У невеликій кімнаті за столом сидів сивий, короткострижений чоловік у військовій формі – полковник Ткаченко. Не сказати, щоб довжелезний-величезний, але досить довгий стіл займав більшу частину невеликого кабінету. Згідно з багатовіковою традицією, як ...

Через два дні дитинство закінчилося.
Няня урочисто вручила мені картку громадянина, ми обійнялися на прощання, і я пішла збирати речі.
Все помістилося в одну велику валізу. За прикладом Ті, ми присіли на дорогу. Порожній бокс із погашеним відеовікном пе...

Пол прийшов через кілька хвилин, і ми стали чекати на зв’язок з Тхі Зунг. Няня, як і обіцяла, скинула посилання на адресу чоловіка, котрий погодився удочерити мене. Поки брат шукав у Мережі інформацію, я намагалася уявити себе чиєюсь дочкою. Перед очима ч...

Я допомогла Тхі Зунг скласти валізу. Разом з тими небагатьма речами, котрі залишилися  у Волтеборгу, подруга забирала й спогади. Мушлю, знайдену на морському березі, куди ми їздили на екскурсію, паперового птаха, зробленого з упаковки від снеку, шарф дива...

Головним терміналом Волтеборга гуляли протяги. Щоразу, коли до перону підходив потяг, на платформу вривався потік стисненого повітря, приносячи затхлий запах технічних тунелів. Сидячи в маленькій затишній кав’ярні, я дивилася, як хитаються віяла пальм в б...