Степан понуро брів додому. Ноги слухалися погано, голова, затуманена горілкою, навіть не намагалася думати. Лише короткими спалахами виникали якісь образи і гаснули швидше, ніж ледь притомний чолов’яга сподоблювався зосередитися. Час від часу перед внутрі... |