Син з батьком йшли дорогою до лісу. Розмовляючи собі на якісь філософські теми, вони повільно наближалися до зеленої хвойної цитаделі природи Полісся.
Ліс на Виноградарі завше славився багатством природи. Коли батько ще хлопчиком був, за радянських час...

Між двома площинами уяви -
Оцими днями, що зовем життям,
Та іншим світом – снів а-чи ілюзій –
Існує тонкий перехід, в’юнка стежина.
Її проклали до початку часу
Оті Великі, хто пройшли уперше,
Для Тих, хто підуть слідом…
Обіч стежини аж у сам кінец...

Чорні стріли у білої заздрості,
А у чорної – навпаки.
Серцю хочеться чути слова прості,
Ними  тішитись  залюбки.

Біла  заздрість – гроза в небі чистому,
Чорна – тиша у синій млі.
Серце хоче  духовної  пристані, -
Ми чужі на своїй землі.

Заздрі...

Суспільство  наше  українське,  як  розладнаний  оркестр  –
гармидер,  крики,  шум  і  гам,  суцільна  какофонія.
Ніхто  не  слухає  нікого,  кожен  грає  щось  своє.
Відсутні  ритм,  мелодія  і  будь-яка  гармонія.
Всі  струни  й  труби  сталлю  й ...

Замолоду вона кухарювала на тракторній бригаді. Вдатно, її страви хвалили, бувало сам голова заїжджав бобиком пообідати в куховарки, а механізатори в полі й миски свої бляшані вилизували; ще довго було до обіду, а вони вже виглядали, чи не деренчить від с...

Крізь ілюмінатор він милувався Землею: яка ж вона прекрасна, блакитна планета, колиска людства, яка тендітна та беззахисна! Як же ж повинні любити земляни свій спільний дім, жити в злагоді з планетою та між собою! Це розумієш лише поглянувши на Землю зв...

Асенізатора в містечку не любили тільки тому, що він був асенізатором. Асенізатором же асенізатор працював ціле життя. Трудовий стаж добував у районному комунгоспі, а коли вийшов на пенсію то викупив за залишковою вартістю такого ж пенсійного віку свою ав...

Це було за радянських часів. Білетерка (а заодно й прибиральниця) районного кінотеатру нічого на світі не любила так, як індійське кіно. Чергового нового фільму вона чекала мов незрівнянного свята. І не лише вона: перед кожним сеансом усі до одного місця ...

Того літа бджоли роїлися як ніколи. Весна була вітряною, сухою, взяток нікудишній; пасічники кляли долю, жалілися на зміни клімату та хмуро виносили з точків порожні вулики…
Лише кебетливий пасічник не нарікав. Цей завзято майстрував ройові прищепи, невт...

Слюсар автосервісу розповідав: „По життю я був авіамеханіком. Пілот літав, а я готував йому машину. Ми були хорошою парою, він − то просто ас, ну й я не так собі, скло протерти…
Я завжди мріяв політати. Пасажиром то літав − після профілактики...