- Тобі потрібна йти – сказала тінь тоном мудрого вчителя й наставника.
- Шо за маячня? - Ромен все ще відмовлявся вірити в реальність присутності другого себе в блідій, напівпрозорій подобі.
- Ти не пошкодуєш -  наче промуркотіла тінь, голосом звабника,...

Я викладала шпроти на скибки хліба. Довкола метушилися тітка Галя та баба Марфа. Вони керували тут парадом, щось пояснювали, радили, оддавали розпорядження моїй тітці Зині, котра теж, здається, нічого не тямила, але розгубленість у неї вилився не в апатію...

Якби його запитали, звідки він узявся в цьому маленькому апатичному містечку, він і сам не міг би з певністю сказати. Надто вже був несхожий на це стадо зазомбованих істот, що гордо звалися „міським населенням”. Може, тому, що серце його билося в зовсім і...

Танці над прірвою
З гвіздками в долонях
Терновою лірою
Струни на скронях
Потатуйовані
Рунами руки
Крилами ворона
Голосом крука
Кігтями полум"я
Дряпати місяць
Правтит помилки
Мертвого міста...

- Ти стала ангелом.
- Я прийшла, бо ти покликав.
- Я кликав тебе завжди, чому тепер?
- Прийшла розказати про те, чого ти не знаєш.
- Чого не знаю?
- Нічого не знаєш.
- А що я повинен знати, ти просто потрібна мені, як потрібна була завжди.
- Ні, не...

Кудись її поділася мітла,
Магічна куля припадає пилом.
Отримала з лихвою, що хотіла,
Та спокою, на лихо, не знайшла  

Не мала й гадки про такі дива,
Коли його собі причарувала,
Що соромливо вкриє покривало
Відьомське кодло і майстриню зваб

Вог...

Заспокой мене, любий, прошу, заспокой,
Голос твій, мовби з медом парне молоко,
Так заснути боюсь, адже біля ріки,
Де втопитися мріють вербові гілки
І з плачем нарікають на долі гіркі -
Жовтоокі потвори, ікласті вовки

Чорні тіні з водицею мчать пі...

:::...

Я ніжно цілую
полин твоїх вуст
Кохаюся в сіні волосся
Усе що збулося,
що мається бути
Немає вже сенсу
Червоної рути
І зілля для Гриця
Навіщо шукати
Навіщо водицю
Кропить обіч хати
Коли є цілунок
і браму відкрито
і спалено карму
і сплачено...

[...]...