Мішель Магре не міг повірити своїм очам і увесь час відганяв, як настирливу муху відчуття, що він спить й от-от прокинеться. І вся ця картинка, що стояла перед очами, зникне в якийсь найдальший, оброслий павутиною, прикомірок пам'яті. Приблизно в такий, я... |