Вже давно стояла глуха ніч, як гурт з трьох вершників вийшов у відкритий степ. Чи то пак, міжгорб’я. Свіже вільне повітря лилося в груди, як гречаний мед. Місячне сяйво було настільки сильним, що на дорозі проглядалася кожна яма й звивина. Спершу навіть о...
-- Слухайте мене, славні породження темряви та її слуги! Ми, двоє мирних подорожніх, вертаємося додому і не прагнемо зробити вам лихого. Не перешкоджайте, і будемо вам вдячні.
Песиголовців мої слова розвеселили. Та найбільше, мабуть, сміялися вершники...
- Людочки, вояки… Перекусити хоч щось у вас можна, га? Про-хар-чу-ва-ти-ся! На-жер-ти-ся! По-їс-ти! На-би-ти кен-дюх! Ви що, поглухли? Поверніться бодай до мене, на пальцях покажу, який я голодний. Всю ніч веслувати…
Десь на п’ятисотому ударі серця, проклинаючи своїх необачних друзів, закричали чатові на всіх вежах. Крім нашої. До замку в нестримному бігові летіли вовчі зграї. Бо віїли-воїни, всі, як одна, перекидаються тільки на білих вовчиць.
Почвара не думала на нас нападати. Але, за місцевим прислів’ям, якщо течія не несе човна догори, тоді слід вигрібати проти течії. Лаврин зійшов з центральної дороги в невелику бокову вуличку й стрімко пішов до останнього будинку, що межував з полем. Вояцт...
"- Ну? Так що ви, все-таки, бачили? Як же ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Украї-ї-їною билися.
- А як тут помітиш? Ті ж поля, дороги, села...
- Е-е ні! А повітря? Інше. А небо? Голубіше! І земля зеленіша."
Андрій натиснув "с...
Було ще холодно, але в повітрі вже відчувався весняний подих. Зіронька бавилася з цуциком на подвір’ї коло хатини. Раптом щось налякало собаку, і він помчав поміж хатами у напрямку лісу. Дівчинка кинулася навздогін. Незчулася, як поселення залишилося поза...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 558; 
рецензій - 10.
