пустивши спори в клітки тіла
кровицю смокче
серця гриб…

***

мріє світ весь напоїти
в бутлі тіла
мозку чайний гриб…

***

в спорах розростається
грибниця люду
в спори навзаєм…

P.S.

звільняться мертві від своїх грибів
безспорно Спасо...

на хресті скелета розіп’яли
м’якоть сповнену життя…

***

як м’якоть на скелета хрест не зійде
свій дух не вбереже…

***

з хреста скелета зняли м’якоть
апостоли усіх часів…

P.S.

Спас за м’якість розіп’ятий
кістяк віри вберегти аби…

...

не почуття й думки
у тілі
а тіло у світах
душа…

P.S.

не щадила душа тіло
думала безрозмірне воно…

***

ніщо так не спотворить
твар у світі
як всезагальний лад…

***

неприродним ставленням до себе
платиш за природи мікс…...

зорі
у нові сузір’я стають
в ніч хмарну з проясненням…

***

криги грядущої хід
небо
у ніч хмарну з проясненням…

***

Богом забутий перон
земля
у ніч хмарну з проясненням…

P.S.

всесвіт –
ніч хмарна з проясненням
якому не статися дне...

А Вечірня Земля, спочиває у втомі, -
і й червоне проміння, пронизує світ...
В старезнім і тихім запущенім домі
хтось так чекає останіх всіх літ.
Хтось так чекає незбулого щастя,
і в пломені печі згорають світи... -
а доля своя ж і важка, і пропаща,
...

Сумний мужчина у маршрутці їде довго.
Старий дідусь якраз сидить навпроти нього:
  - Чого такий сумний? – дідусь його питає.
  - Та неприємності якісь постійно маю.
Старий кивнув: - І що? Та всі то мають. Знаю.
Приходить час, і враз проблеми всі зн...

А я от і не розумію, чому автори так безалаберно ставляться до публікації власних творів на ГАКові.

Закинули свій геніальний твір на сайт - і досвіданья. Все.

Не відформатований як слід, не розбитий на якісь логічні фрагменти, не текст - а якась каш...

Порожні вулиці, із листям, й хідники...
і небо нависає сіре і бездонне...
Як важко тут себе на мить знайти
бо ж тіло це слабке і безборонне...
Як важко тут, відчути свій посил -
і пробудитись в тілі неземному...
усе Святе, не влазить на копил,
але ...

Ковелю



І, слово святе так прорізують простір -
й дзвенить на вітрі пожовклий листок...
Отримую я свій, непізнаний досвід
і в забуття, робилю знову свій крок...
Це Місто завмерло, в своїй позолоті,
в чорноті асфальтів, і в темряві площ.
Загруз...

лишень коли тебе немає
нічого тебе не має…

***

все має
хто ніким перебуває
в тім
що його має…

***

лиш хто нічим переймається
той ніколи не мається…

P.S.

хто нічим не переймається
завжди у чомусь мається…

PP.SS.

того немає
хт...