Прийде колись час (як завжди невблаганний), коли Сонце охолоне, перетвориться спочатку на білого карлика (схожого на тих, що блукали колись стежками Норвегії в пошуках жебраного хліба), а потім через безодню років на чорного карлика – холодну важку метале...
..а з тих пір не змінилося майже нічого, та все ж
Є мільйон Вавилонів, у яких сотні веж*.
Ось реклама якоюсь із вимерлих мов
Біля входу в Сільпо**. Я туди, власне, йшов.
Тут усе, як раніше, тільки ціни ростуть.
Кольорові обгортки: цианід, морфій, р...
бачиш, там високо хтось допізна не спить
під небом, що може звалитися в будь-яку мить
вересень бродить калюжами, дихає холодком
замітає від листя секретний наш аеродром
догорає цигарка, сиплячи іскрами в чорноту
перехоплюю погляд питальний твій на ...
У полі розсипані роси
Гаптують закіпчену сталь,
Це баба у савані носить
Важезну свою пектораль,
Торкає натягнуті струни
Між небом і шматтям руїн -
І падають зорі у труни,
Щоб Сонце
підняти
з колін.
Я хочу ширяти пінгвіном,
Маскотом південних широт,
Подалі від України,
Від страху, журби і турбот,
Смачненьку рибину ловити
Поміж бірюзових крижин,
Далекої Антарктиди
Украй ох*ївший син..
Чиї тут ступали ноги?
Мої та кількох людей.
Шампанс...
Це маленька держава, на карті так важко її віднайти,
Тут, у травах духмяних, принишкли її прикордонні пости,
А гербом її - Сонце,
славнем - вітер,
а прапор - прозорий..
Хіба можна вести із такими державами переговори?
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 1723; 
рецензій - 2.
