Згорає час на клаптя тихо
у спокої свого тепла,
за шибами шумить безлико
ця осінь добра, й в чомусь зла... -
Співає листя; в кроках вітер.
На мить спинився у собі.
Читаю слів розмитість літер
так ясно й сумно є в мені... -
Остання ж осінь ріже павутинням лиця
і прохолодою схолоджує серця...
Вона ясна та в думках тихо злиться
і є весталкою чергового кінця.
І полум'я в душі вона розбурха... -
і в очі заглядає і життя... -
Надій сліпих дарує чор...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design