Рицарська поезія

Десь жив один мисливець,
Красою рівний Сонцю,
Та ближчий він за Сонце – землею він ходив.
Мисливець Лавром звався
І пишно зодягався,
Любив увагу паней, панянок теж любив.
Пішов одного разу
Наш Лавр на полювання,
Щоб зайця впол...

Холодний вітер – синьоокий вождь
З далеких півночей – сміється без жалю.
І вкотре стука невгамовний дощ
В прозорі вікна зморщених калюж.

І ваші губи тихі і пֹянкі
Ще пахнуть зовсім вранішньою кавою.
І пальці сонця линуть до дахів
І обійма...

(імпровізований переклад Є. Євтушенка)

Дивно? Хрестик кохав ноліка.
Таке ніяке було кохання.
Стояли разом на одних роліках,
Бігли навздогін газетними шпальтами.

Бачила публіка їхні сонати.
Такі, що не скажеш про них „мистецтво”.
А хтось твердив...

На обличчі виступають вилиці
Від скандальної преси й публічних газет.
Відсвяткуємо з Вами день міліції,
Пресвятий товари Філарет.
Я не встиг побігать піонером,
А ви вже тоді були началником.
Любий, наливате, любий, пийте
За охоронців нашого порядку...

***
У смерті – натренована коса.
Усе колись кінчається труною.
То на шляху з життя у небеса
Не плутайте масштабність з глибиною.

Бо навіть тим, хто землю обійде,
І навіть тим, хто всі слова прорече, –
Звичайне щастя: сіре чи бліде,
Звичайне щаст...

Злочин Ікара

Сонце, пробач. Бо ж я завжди був чемний з тобою.
Я літав так низько, що торкався трави.
Я не хотів літати навіть над юрбою.
Від літання я не втрачав ніякої голови.
Я був сам. Не було ні людей, ні люду.
Може, я навіть осів би у тій сто...

Сальто-амортале
мікс

Рима "гоблін – ого, блін", недосяжні мети...
Епітафія зі словами "Геть звідси!" постане горою –
коли натурниця напіввідомого поета
не закохається в його клінічного героя.
Може, застрелити Леннона? І лишити сліди...
Може, за...

Коли вже пішли по класичних жанрах, пропоную до вашої уваги лімерики. Я, зрозуміло, не Вордсвот, але теж не в тім'я битий

   (моя відповідь Позаяку)
Молода комуністка з Кореї
Лікувалася від гонореї
А поки лікувалась -
Усім віддавалась
Молода комун...

               Ода

      Натяки безсмертя
у спогадах раннього дитинства

“Людино, твій отець – дитя,
Нехай пройметься кожна днина
Природною побожністю дитини”.*

Був час, коли долина, гай, потік,
Земля і бачені місця
За роком рік
Жили у світл...

Жив якось хлопець поміж вас, горби
Та острови вінендерські!*Було,
Увечері, коли зійдуть якраз
Раніші зорі понад краєм гір
І тихо плинуть, він собі один
Поміж дерев і полисків озерних
Стояв і тісно притуляв долоні
До вуст задертих, пальці переплівши...