Князь Любарт сидить за бенкетним столом.
П’є синє вино з золоченої чаші.
Бряжчать медальйони блискучим крилом.
Є тільки на небі коштовності кращі.
Зелені копита, рожеві підкови.
Князь Любарт сідає за стіл не один.
Навпроти – Зміївна з Німої Діброви,...
* * *
Зневіри хвиля б’є в чоло,
І світ темніє на очах,
І все кричить: «Кохання не було!
То був лиш страх самотності!
Лиш страх!»
Могутній океан чека грози,
Суцільний морок і нещадний вітер…
І під дощем маленької ...
***
Сни мої, наче хмари,
Насипають у душу снігу.
Зав’язую душу, як міх.
Ліпить собі пиріг
Кіт, що дитинством бігав,
Як травами.
Нема мені спокою з кави,
Немає його й з валер’янки,
Бо спокій — то є простота.
Годую душею кота,
Щоб він дочекавс...
Після любови з тебе стається озеро.
Тиха вода, у якій хтось колись втонув.
Плавають риби, втомлюючи розмовами.
Люди приходять — потрібний бульбі намул.
Тільки вночі пам’ять твоя оголена,
Знову рікою (хай хоч у снах) стаєш.
І забуваєш, що ти всьог...
Я оспівую те
лише те, що нетерплю
а про те, що люблю
я буду мовчать -
то єдиний шлях його зберегти
Бережіть свої зорі
од згорання
в гливких шарах ноосфери
...
Ба навіть не плачу
не оплакую
але мовчу
мовчу про своє
вічне мовчання
живу як ...
Далекий друже...
Сторінки листає грудень.
Над чорно-білою Землею – мряка слів.
А я вдихаю цю біду на повні груди
І видивляюся тебе поверх голів...
За мною черга – тих, хто вийшов майже голим.
Й мене штовхають попід руки до петлі.
А біль-зима ...
Ще мить – і настане розплата…
Але хіба ж у це віримо?
О ні, не чекаємо Ката,
А все щось плануєм і ділимо…
Мов десь на задвірках історії,
В провінції живемо,
І наче добро лише творимо,
А все сотворяємо зло.
І в цім нечеканні с...
Чи люблю я тебе?
Пробач,я незнаю...
я знаю тільки себе
і через це не страждаю
Я люблю зорі,ніч та тварин
і книги читати
коли палає камін,
і на траві люблю спати...
Люблю я багато речей,
люблю як небо для всіх хтось тримає
не сплю вже багато ноче...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 8; 
рецензій - 2.
