Сочиться сном ледь ходжена дорога,
і сприйняття розтягнуте у мить.
У серці тиша і ота знемога
і з майбуття в минуле нить.
А в серці Осінь і пожовкле листя: -
порожні лави, небо і спокій...
І ти у Місті цяткою назвися
і в світі власнім і живи і мрій...
Сни стирають Дороги і Долі;
забуття так приходить старе...
і старі ті бажання й неволі
роблять добре чи вкотре те зле.
Бо ж Душа, заблукала у Мандрах
і Дороги Домівками зве.
І минуле приходить у кадрах...
що майбутнє у серце візьме...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design