З'являється сон - та й приходить та ж казка;
сумними тінями вечір заглядає у вікна.
Горнятко чаю холоне в порцеляні пальців,
тихий наспів вітру - повертає в дитинство.


Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 7 вересня 2024 року...

відвіку мертвий
не може вмерти
тож безсмертний смертю Бог…

***

у світі мертвий Бог
позаяк світ –
смерть безкінечна Бога…

***

Бог не вмер колись і десь:
десь й колись –
царина смерті Бога…

P.S.

для Бога мертвий світ
позаяк світ –
...

Тут димно, темно, ромно. На дні, де ти часто зависаєш.
Натягнуті мої нитки-нерви і струни твоєї електро-гітари, що тонко затягує блюз.
Розширююсь, звільняю підсвідоме. розслабляюсь і повільно стелюсь на дно. ВІдмикаю перший поверх-свідомість і м'ягко пр...

Бог
не у неволі волі
відтак творіння –
у смерті смерть…

***

не розпад
смерть
не хаос і ніщо́та
а повнота життя…

***

смерть –
вираз вічности життя
яке покоїться у митях…

P.S.

Бог
не у неволі волі
відтак творіння –
смерть у...

У срібні вихори зими
ішов, не знаючи дороги,
і кидав тінь мою дворогий
у прах, не торканий людьми.

Я йшов, чекаючи коли
на чорну бронзу затвердіє
уважне і текуче тіло,
і статуеткою коли

на білий попіл, як на ложе,
воно, маленьке, тихо ляже,
...

царювання Бога
означало б
недовершеність творінь…

***

творчий задум Бога –
смерть:
править все в онову
тіла й духу…

***

смерть –
не шлях в Небесне Царство:
Небесне Царство –
і є лиш смерть…...

Стираються вулиці в пам'яті
і місто зникає в мені...
Минулі бої усі кануті...
та рани ще зирять в біді...

І, легка, ця сну поволока...
І осінь ще диха дощем... -
У кожному дотику крока
життя, із сумом й плачем...

І я не втікаю від тебе
о Бо...

       «Налийте в келих води
         і зачиніть двері…»
                                      (Епікур)

Всесвіт від мене тікає
Білим рогатим оленем,
А між галактиками
Вода. Хмарою.
Така могутня, що породжує
Життя перелякане.
А я в цьому тілі ...

неділля
де спочив від творення Господь –
царина смерти…

***

скільки б мертві
не ховали мертвих –
сума мертвого все та ж…

***

смерть –
незалежність є від я –
нічого більше
і не менше…...

Опускається день за завісу ночі;
холодніє брук.
Бог ступає, в місто прибульцем... -
Дзвони звонять на площі...

Темний бур'ян плюща в'ється муром у
гору.
Тихнуть пісні снів і мрій, що прокинулись
серед місяця.
Срібна стежка веде у кам'яні нетрі...