Не дійшовши за крок, у бурштині вишневого клею –
Побачиш чотири сльози.
З них одна – ні за ким, одна – ні за чим, ще одна – ні від чого,
А остання – для тебе.
Ця обтрушена вицвіла осінь прибирає нечесані пасма з очей. У
Вівторок зречешся трьох зим.
З них одна – не про нас, одна – не для нас, ще одна – після нас…
З прогниваючих ребер
Старого човна
Просто в очі сміється примара-весна…
…пий до дна…
…одна…
