Манить сила невидима, дивна.
Простягає мені мою ж руку
Постать схожа на мене, масивна.
Розмовляє без жодного звуку,
Ледь торкаючись кінчиком пальця.
Моїм поглядом дивиться ввічі,
Наче клон мій з середини скельця.
Всі предмети помножені вдвічі…
Мій близнюк, образ мій, не живий бо ж..,
Він повторює всі мої рухи.
Я його відображення також.
Тут невидимі тільки злі духи.
Задзеркалля затягує в сіті,
Наче рибу рибак в морі ловить.
Мова риби німа. В цілім світі
Краще правди ніщо не говорить.
