Я розливаю в надбиті фужери давно призабуті строфи.
Подих молитви сховав мої ненавмисні кинджали.
В ладанці присмак лихий атомної катастрофи.
Катарсис. Капець. Катаракта. Усім залишається мало –
Ховати в пакунках душі після дощу і вмирання.
Після тривалих інкоґніто хвалять померлих героїв.
У чорнокнижних книгарнях стіни чують мовчання.
Ми по горло в рідкому лайні – у ріднім сучлітгеморої!
23.о5.2оо8
