А місяць зненацька на сонячний обрій наскочив.
Нехрещений вітер лютує і лупить в язичницьку жерсть.
Десь пси розривають ще теплу поезію вовчу,
Шматують так злісно. У небо здіймається шерсть.
Крильми ненароком розкидають птахи новини,
Двигтітиме горами вічна затемнена мла.
Порубані вершники вийдуть з прозорої піни,
Щоб ще подивитись в обличчя воскреслого зла.
3о.о5.2оо8
