Чуєш, як кличе, як пісню співає,
чуєш, струмками дзвонить весна!
Швидко весняна пора проминає –
пий оцю нічку - мине і вона.
Кучері ніжні фатою вкриваю,
сяє роса у вінку із фіалок.
Вітру не спиться у пахощах маю.
Пий оцю нічку – бо щастя так мало.
В пісні весни понад луками й гаєм,
серце сильніше кличе і молить:
мила, кохання прийми, я благаю.
більше такого не буде ніколи
Тільки одного разу на світі
місяць-молóдик пахне і сяє,
Мила, кохана, цілуй мене швидше
в нічку травневу – бо щастя минає...
P.S.
Усі так завзято узялися за переклад, що і мені закортіло. Але жодим чином не претендую на участь у конкурсі - не знаю усіх нюансів перекладацької праці, не хочу псути загальну картину. От тільки тема травневої ночі зачепила. Таки гарна поезія!
