ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 722
Творів: 10881
Рецензій: 16565

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

На захист рудої.

© Roksolana, 29-05-2008
                        

Облиш- но    Купаву!  Він пальці тобі порубає!
І сторож не дасть переПУстку вірШАми у рай..
Сюди Мефістофель!  Поголений  лебідь в нірвані злітає
Рудому руда  обскуБАла  геть   душеньку вкрай…

А він би її…  Та вона може плюнути в  очі,
Хоч ящером ти  їй   зав’язував  виспраглий  рот!
Ти – демон! Вона твої шати старанно доточить ,-
Лінивим  безділлям твоїм ,  горілкою чаду з блювоти…

Ти хочеш травиці? Тримай повну душу  полину!
Ще трошки фіалки , шипшини  з пасльону вінок,
Лаванди, братКІВ,  в карафці сон-трав гільйотину
І ще  й привоРОтня   - забий прямо  в лоба кілок!

А ще звіробою, тобі до набоїв, цикорію пучку,
Волошки на вуха , шафрану , щоб сильно горлав!
Сосни і ялиці  в медово- гладеньку  обручку,-
Бери не соромся. Казав вчора сміх  - помога!

Мовчати … Провчати… І що буде краще для тебе,
Ходи он до Лаври замолюй  вітри в голові,
А ще попроси, щоб руда не вридалася небом
Бо буде тобі не життя, а  похмільні пісні.

Облиш її коси !  Вони не для  підлої жовчі,
Бо ти ще не бог! І судити не мусиш сповна,
Бо замість серденька прожовкла медуза – в гості.
Пірнає у келих до самого  скальпелю дна.

І що в тебе є ? І де твоє є І де ти?
І ще може скажеш в руках ти тримав   немовля?
За неї  Купава , погодиться в муках померти
За тебе? Я знаю  - засохне  скелетом   земля.

І десять жінок золотих – то твоя буде гірша покара
Рішуча ідея  прикрасить   набатом  прескромне твоє ім’я…
Облиш її тіло. Те тіло  між блазнів розтало,
Поки вона  розум молекул твоєго  обличчя пила.

Облиш її трави. Вони від амбіцій не лікар.
І краще у очі живі їй  цвяхи не вбивай!
Коли від народження   серце -  теплична каліка,
То вже не шкребтиме по горлу чужого відчаю трамвай.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00961685180664 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif