Мрія твоя проросла на книжковому грунті:
Квола й безпомічна, як на асфальті трава;
Важила менше, ніж томик Шекспіра; забуті
Знала всіма лиш безглузді затерті слова
Знала загублені міфи, посеред пустелі
Дивні джерела її напоїли би вщерть
Неба сягала, і вкотре впиралася в стелі
Місто стояло із мрією завше на смерть
Довгі, мов ночі на півночі в неї дороги
Тільки життя як гангрена торкається ніг
То не слова стали надто сухі та убогі
Мрія змаліла до розміру покетних книг
