залізницею мого тіла повільно подорожує втома
з пункту А до тебе
туди, де серед бруду чужого міста
блукає твоя стомлена посмішка
"кіп смайлінг!" говорить Всевишній і ти змушена посміхатись
в тенетах вечірнього гетто
незнайомого і ворожого
моя втома на двох розділена -
так колись ми ділили ліжко-сигарети-траву-кохання
я обрав би, мала, для тебе
[звісно, якби міг обирати]
інший глобус та інші ролі
але дуже втомився
вибач
я найгірша з твоїх фантазій
з мене кепський творець
ти знаєш
але вірила й досі віриш
