Вірогідніше всього, я житиму в іншій країні,
З намальованим сонцем на вибитій часом бруківці.
Розташованій вздовж одиноких високих раїнів,
Розташованій десь, на порозі чийогось дитинства.
Вірогідніше всього, я буду писати поеми,
Необдумані вірші про важкість дитячих стосунків,
Вирізатиму з каменю готико-емівські геми,
Розпилятиму сльози методою різних форсунків.
Вірогідніше всього, я житиму в іншій країні,
Лиш не в цьому житті та, вже точно, не в цьому столітті.
Моє сонце замацали пухом високі раїни.
Мої геми зруйновані часом - дощами розмиті.
