Облиш усе,
що в думках шелестить
незатишно.
Тиша.
Вечір.
Вірші пиши.
Розпруж нарешті плечі.
Ш-шш, ш-шш, ш-шш...
А холод змією повзе поза спину.
Сахається шкіра холодних цілунків.
А змії не винні, а змії – не винні,
що кров – прохолодна,
що страх стане струнко
і в серці тремтить,
як осінній листочок.
Кого ти морочиш?
Чого іще хочеш?
Не тиші?
А зливою бути нічною?
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design