Захворівши думками, зашитими голками страхів
Чорно-сіра бездарність малює себе у мені
Невиразне обличчя злітає униз чорним птахом
Присягає на вічність бетонним стовпам на вікні.
Монотонним тремтінням ламає закинуті сходи
Що ведуть до загаслих зірок і обірваних снів
Голосуй за війну! Неважливо, що справді ти проти.
Повбиваєм думки, щоб прожити у світі без слів.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design