Жив якось хлопець поміж вас, горби
Та острови вінендерські!*Було,
Увечері, коли зійдуть якраз
Раніші зорі понад краєм гір
І тихо плинуть, він собі один
Поміж дерев і полисків озерних
Стояв і тісно притуляв долоні
До вуст задертих, пальці переплівши,
В якийсь немов подувши інструмент,
Тоді пугукав до сичів принишклих,
Аби озвались. І вони кричали,
По плесу носячись, і криком знов
Йому відповідали – виск і шелест
Луною ширився у небі, ріс і ріс,
А дике юрмище веселощами
Дихало! Коли губився шум,
І вже здійняти він його не міг,
То іноді, за тишу зачепившись,
Йому у серце лагідно текли
Гірські потоки; чи довкілля нишком
Йому заходило у душу
Тремкими образами, зі своїм бескиддям,
Лісами і склепінням неспокійним,
Що мінилося в озері пласкім.
Цей хлопець кинув ігри і помер
Іще дитиною, в якісь дванадцять літ.
Неперевершена краса долин,
Де ті роки збігали: цвинтар з гір
Звисає над дахи сільської школи.
Не раз я перейшов його навскіс
У літні вечори. Здається, десь
Із півгодини я стояв тоді
Мовчки – дивився на могилу, де він лежить.
1799
*Вінендер (Winander, інакше – Windermere) – найбільше озеро в Озерному Краї в західній Англії.
(перекл. Р. Кисельов, за вид.: William Wordsworth. Selected poems, “Pinguin Books”, 1996)
