нас захоплюють розповіді про чужі сни
всі оті люди які пахнуть оцтом
всі оті безмежні запахи
ось двоє старих людей сидять у зручних фотелях
і спостерігають захід сонця
ось дві повільні ластівки відділяють небо від повітряного простору
ось два зелених дерева з лівого боку кадру
а з правого нічого крім туману і ліній електропередач
Боже дозволь мені торкнутися холодної обшивки твого шатлу
дозволь мені зрозуміти що ти мав на увазі
коли відділяв світло від темряви
дай мені Боже свій автограф
ось двоє старих людей сидять у зручних фотелях
і спостерігають порожнє небо
ось вони п’ють молоко
і сходить місяць
хтось із них мусить якось сказати що стає зимно
але вони мовчать аж поки
молоко не починає тхнути оцтом
Боже але ж дві повільні ластівки
як двоє повільних очей
два самотні дерева
два порожні фотелі
дай мені Боже торкнутись холодних поверхонь
твоїх
металопластикових
вікон
дай мені Боже свого драпу на пробу
ось двоє маленьких дерев кидають глибокі тіні
коли сідає сонце і все навкруги
набуває золотавого відтінку
тож дозволь наповнитись золотом
своїй порожній оселі
бо давно вже спорожніли фотелі
і склянки з молоком спорожніли
є пісні на радіо які не дають дослухати
бо хтось по той бік ефіру вмикає рекламу
є фільми до кінця яких засинаєш
є сни які не закінчуються
2007
