…бо мені ніколи не щастило в коханні:
найменше я цікавив жінок, яких хотів найбільше,
яких колекціонував,
як марки або старі монети:
недоторкані та незваблені;
недоступні та недосяжні;
непростимі та непрощені.
жінок, яких я бачив уперше,
жінок, яких я бачив щодня,
жінок, яких я бачив на вулицях,
або у кімнатах напроти;
жінок, яких я бачив у снах,
жінок, яких я бачив по ящику,
жінок, яких я чув по радіо
або десь глибоко в суглобах;
жінки, які виливались в простирадло
довгими, теплими снами
із простим сюжетом;
жінки,
які випивалися разом із чаєм
на кухнях
із простою географією;
жінки, які запікалися, як кров
на спітнілій шкірі випадкового дотику;
або десь за стінами
на зім’ятому простирадлі
чужого одномісного ліжка;
на зім’ятій траві газону,
що нікому не належить;
на сонній вечірці,
що належить кожному,
хто з однаковою нудьгою
тупо вдивляється в темряву,
наповнену музикою.
Ні, ну а що ще нам лишається
за такого розкл?ду,
як не випадковий або систематичний
секс із колишніми подружками та
подружками колишніх друзів?
з дружинами босів та коханками
фінансових директорів?
із пристарілими сестрами священнослужителів
та неповнолітніми доньками наркодилерів?
або просто з першими-ліпшими шльондрами
з алкогольних барів?
просто тому, що нудно, або з необережності:
ця нескінченна туга,
ця тужна і довга нескінченність;
ці порожні серця,
як використані намарне презервативи,
що їх підлітки наївно купують щоразу,
як знайомляться з дівчатами
або вперше закохуються;
ці вулиці, повні порожніх людей,
ці порожні люди, повні пустою порожнечею;
ці хисткі прошарки суспільства,
ці непереконливі мікрогрупи
зі своїми неформальними лідерами
та цілком визнаними аутсайдерами;
ці службовці,
що їдять тушковану капусту на обідній перерві
і не мають чим витерти пальці та масні губи;
ці інженери, медсестри, рекламні агенти –
і ніхто вже не вірить у справжню любов,
і ніхто не цінує справжньої краси,
і ніхто не розуміє справжнього вчинку –
навіть тіло повітря ні на йоту
не змінює свого пульсу
й артеріального тиску.
Але хтось же мусить це робити,
хтось же мусить ставити квіти у воду,
доки вони не зів’яли.
9.05.07
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design