Травнева ніч…
Твій шепіт пристрасний для мене піснею весни.
Передзвін струн душ наших в полоні у кохання –
мить вічності –
мелодія двох тіл єднання,
захоплених нестримним і палким.
Нічний вітерець потривожив пахощі весни – блаженство юності років.
Розплету твою косу. Вкрию твоє тіло розкошами пестощів.
Віддаси всю ніжність за подарунок – вінок з чар-квітів,
що заплачуть сльозами радості – росою ранку.
Спів чарівний – казкою в життя.
Ти тепер в серці моєму – житиму тобою.
В кожному ударі – ти, я, весна і наша ніч…
Назавжди, бо кращого нема, ніж наше тепер. Не буде.
Стомлені насолодою, щоб пізнати світ створений любов'ю.
Відчути всі її барви, тепло і радість буття.
Час, нам відведений, обриває вранішня зоря…
Твій поцілунок,на прощання,
травнева ніч не приховає,
вона вже назавжди тихо зникає…
