І
…і тоді як з гілок найвищих дерев
впаде примружене шорстке листя
тоді я напевне знатиму
що ніч буде холодною
я знатиму що програма передач
на завтра відсутня
що там у них профілактика
як і кожної осені
як і завжди в цю пору
тому сни будуть порожні
тому сни будуть короткі
і темрява густішатиме
аж доки не стане суцільною
як суп в холодильнику
звісно ніч – це гречаний суп
на дні якого коричневі зорі
і половинки місяця
ніч – це густий сироп від кашлю
ніч – це шоколадний напій
ІІ
…дивитися в дзеркало – це значить
бачити своє старіння,
бачити, як з кожним днем,
із кожним міліметром волосся,
із кожним новим досвідом
злітає донизу
жовта пір’їна твого єдиного дерева,
твоїх жовтогарячих ілюзій,
твоїх оранжевих днів,
твоїх апельсинових полуднів.
і варто звикати,
що крізь вікно в телевізорі
кожного ранку намітає купи листя,
і що лишається уважному глядачеві,
як не запорпуватися в них щоразу по плечі
і не просипати до вечора
або до наступного
рекламного блоку?
згадуючи імена сусідських дітей,
згадуючи ціни на продуктових базарах
і цілодобових магазинах,
а в перервах між репліками ведучих
вдихати цей солодкавий запах
і пересвідчуватись,
що так,
ранковий ефір і справді пахне персиками,
а ще час від часу вишнями
і порічками,
або яблуками – зважаючи на день тижня.
ІІІ
варто лише порахувати
нігті на власних пальцях
варто лише заплутатись
у титрах і телеканалах
варто лише на секунду
відволіктися
і от
спалахи листя навколо тебе
нескінченні мелодії й знайомі мотиви
і тому так важко відразу зрозуміти
де ти знаходишся
і чому так багато світла
і чому так багато часу
і чому так відлунює звук
у динаміках
листя – це єдине що не може існувати насправді
сни – це єдині облігації які вціліли
витруси взуття
і обов’язково
підбереш монети або торішнє листя
блукати між запахів ягід
свіжого хліба
та консервованих яблук
плутаючись у повітряних коридорах
та тролейбусних лініях
тобто дротах
чіпляючись волоссям
та полами одягу
за телевізійні антени
за міжнародні телемости
за чергові випуски новин
за фальшиві джек-поти
вийти-таки на горішній поверх
де люди з твоїх дитячих фотографій
збирають яблука відгортаючи листя
та купи
старих газет
IV
і все що лишилось позаду –
це твоє ім’я
це твій телефон
на автовідповідачі
їхніх телемагазинів
за одчиненим вікном
променевої трубки
за монотонним голосом диктора
за меланхолійним музичним супроводом
за списком операторів та візажистів
за копірайтом
за датою
за темрявою
15.08.07
