Зупинись.
Покидай ті противні лабети,
Щоб вони не зчавили тебе,
Просто треба із пам’яті стерти,
Просто клацнути на „Делете”.
Твій неспокій цього вже не терпить,
Тільки бачиш – щось мозок
Завис.
Напиши.
Дай слова тої дивної пісні,
Що застигла на спраглих губах.
І, вбираючи присмак кориці,
Осідає в порожніх думках.
І, торкаючи струни на скрипці,
Ріже нерви – давай,
Поспіши.
В чому суть?
Просто хочу ланцюг цей порвати,
Освіжити поцвілі думки.
Все до краплі в собі заховати
Чи зробити усе навпаки...
Досить струни в собі обривати!
Просто досить – облиш
І забудь...
