1.
спустило колесо історії
на цвяхах проржавілих змін
і кожен мітить територію
відбитками своїх колін
і кожен може має рацію
співаючи про щось своє
бурхливі зливи як овації
за те, що ми усе ще є...
2.
колагенові обличчя і скляні незрячі очі
нас з собою вітер кличе, але небо нас не хоче
і зрікаються нас боги: то не ми вас породили
оббиваємо пороги, щоби знов дали нам крила
зарікаємось до завтра не ламати жодних правил
наша музика як мантра, танець змій і бій кривавий...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design