***
Зачинилися знову двері.
Так неохоче клацнув замок,
Неначе впала грудка,
Вдарившись об труну.
Я знову сама…
В глухій тиші оточують тіні.
Я ще відчуватиму довго
Тепло ніжних долонь
На спраглому тілі.
Твій поцілунок
на скупих вустах
я збережу до наступної зустрічі.
Я поверну його лише тобі.
У сотні, у тисячі зрощеним.
Ти повернешся…
Сьогодні, чи, може, завтра –
Байдуже. Не варто плакать,
журитись.
Я можу тобі наснитись…
Ти можеш мені наснитись…
Але чи може бути у сні чарівніше,
ніж все є насправді?
Сподіваюсь – надовго.
А хотілось – на вічність…
Залишайся зі мною -
Люби мене світло.
