Небесна ляда з скрипом прочинилась
І випав сніг. Якийсь рожевий сніг.
А я схопилась, босоніж схопилась,
Почувши сміх, твій оксамитний сміх.
О, не забулись місяці і дні
Та й як таке забуть на вітрі часу?
Підсипав новорічне конфетті
Цей волоцюга вічний - місяць ласий.
Дашок, як сито. Півночі стіна.
Чого схопилась, босоніж схопилась?
Тебе немає. Сніг притих. Одна.
Небесна ляда з скрипом зачинилась...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design