Ніч, що за вікнами, день, що за мурами
Нічого так видивлятися в дзеркало
Навіть світлини здаються похмурими
Скрегіт годинника, часу молекули
Деколи спати, а іноді – з пам’яті
Видобувати шматки обгорілого
Стрілки годинника – втомлені наймити
Ділять прожите, а я хочу цілого...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design